Днями я надіслала подругам жарт, що викликав обговорення змін нашої чутливості, сексуального потягу та задоволення. Теми, яких некомфортно торкатись. Які викликають сором, «не на часі», «зі мною щось не так».
Як на мене, залишатися наодинці зі своїми переживаннями дуже тяжко, це посилює страждання. Тому ось коротке нагадування.
Якщо останнім часом (тижні, місяці, час від початку війни) ви не отримуєте звичного задоволення від сексу — це нормально. Не хочете сексу / хочете значно менше, ніж раніше — це нормально. Змінилась чуттєвість? Нормально. Треба більше часу на збудження? Нормально. Ну той секс в пиляку, краще обійми? Це теж нормально. Одна з типових реакцій на гострий або хронічний стрес — вимикання (зниження) лібідо.
Інша реакція — підсилений сексуальний потяг, і це теж норма. Почуття небезпеки та тривога перед майбутнім можуть викликати бажання негайно святкувати життя, з чим класно допомагає секс. До того ж він не лише про відчуття «я жива, мені солодко», а й про зв‘язок з партнером, можливість зануритись в «тут і зараз».
Ви з партнером співпадаєте в реакції на тривалий стрес? Вітаю🔥 А як бути тим, хто реагує по-різному? Пояснюйте, що з вами відбувається*, спробуйте бути чесними. Сексологи наголошують: партнер, який хоче і може більше, має підлаштуватись під того, хто хоче і може менше, бо в нього є вибір.
*Після того, як відкрилася Буча, я попросила час на те, щоб прийти до тями. Все, що мені хотілося робити в ліжку з партнером, це: плакати, обійматися і спати. І так тижнями.
Війна закінчиться, родини і пари возʼєднаються, і мій текст стане неактуальним❤️🔥 А вірш @vyshebaba стане дійсністю
«Як замовкнуть усі автомати
і розчуємо врешті весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну,
розчинити її клятий запах
у солоному потові вдвох.
Я по мушках, по зоряних мапах,
вивчу всю, як створив тебе бог.
І коли охолонуть гармати,
як же гаряче буде в ліжках!
До укусів тебе цілуватиму,
щоби стерти із пам'яті жах,
щоб твій стогін злякав порожнечу.
Я тебе перед втомленим сном
обійматиму безкінечно,
а на ранок любитиму знов.
І якщо нас помилує фатум —
пережити цю люту весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну»
Якщо згасання сексуального потягу триває довгий період і викликає у вас тривогу, візьміть консультацію ендокринолога і переконайтесь, що ваші гормони в нормі (або ні).
Якщо, окрім зниженого лібідо, ви помічаєте два тижні або довше:
- зміни апетиту (в будь-який бік),
- погіршення сну,
- зусилля для підтримки гігієни;
- пригнічений настрій;
погіршення когнітивних функцій (памʼяті, уваги, уяви);
самозвинувачувальні думки;
- втрата інтересу до того, що раніше здавалося цікавим і приємним;
- слабка реакція на те, що раніше сильно тішило або викликало сум;
- суїцідальні думки,
зверніться на прийом до психолога або психіатра. Ці симптоми можуть свідчити про наявний депресивний епізод або клінічну депресію. Ці феномени добре вивчені і їх можна взяти під контроль, покращити якість життя і повернути собі нормальний стан.