Суть самотурботи полягає у свідомому ставленні до власних потреб, почуттів і меж. Це свідомі дії, спрямовані на підтримку свого фізичного, емоційного й психічного здоров’я.
В соцмережах самотурботу зводять до естетики, а не до суті. А ще ви можете зустріти підміну поняття. Наприклад:
1. Турбота про себе ≠ балувати себе
«Самотурбота – це купити собі нову сукню, зʼїсти круасан, полежати у ванній з піною».
Нюанс: це може бути частиною турботи, якщо справді відповідає на внутрішню потребу. Але сама по собі ванна не зцілює виснаження, якщо ви себе системно ігноруєте.
2. Турбота про себе ≠ прокрастинація
«Я нічого не роблю, бо я в самотурботі».
Нюанс: уникнення справ може бути сигналом перевантаження. Але коли це стає втечею від відповідальності — це не турбота, а тимчасове полегшення, яке не лікує.
3. Турбота про себе ≠ егоїзм.
«Я думаю про свій стан – отже, я егоїстка»
Нюанс: егоїзм — це ігнорування інших заради себе, а самотурбота — це включення себе до кола тих, про кого варто дбати.
4. Турбота про себе ≠ соціально схвалений «успішний» стиль життя
«У мене є чіткий розпорядок дня, зелені смузі зранку, спорт – отже, я турбуюсь про себе».
Нюанс: навіть ритуали турботи можуть бути жорсткими, якщо міряти ними свою цінність чи робити їх задля схвалення іншими, без розуміння і врахування власних потреб.
Чому ванна і круасани — це не про глибоку самотурботу?
Тому що це зовнішні жести, які не завжди враховують внутрішні процеси. Якщо ви не вмієте сказати «ні», не відпочиваєте, коли втомились, не дозволяєте собі проживати емоції — піна у ванній це не компенсує.
Самотурбота — це не дія заради картинки, а:
• слухати себе й не зраджувати в потребах;
• помічати виснаження і вчасно сповільнюватись;
• будувати життя, в якому не треба постійно рятуватись від реальності.
Самотурбота — це про:
- визнавати себе живою людиною, яка має право на відпочинок, підтримку і плекання, а не лише на продуктивність і турботу про інших,
- регулярна «підзарядка батареї», щоб мати ресурс жити, діяти, будувати стосунки й долати труднощі,
- наявність кордонів — знати, коли сказати «ні», щоб сказати «так» собі, і робити (!!) це,
- турботу про своє тіло, психіку і потреби, навіть якщо це виглядає «несерйозно» ззовні — наприклад, полежати з книжкою, поплакати в тиші чи прогулятись без телефону.
У літаку просять одягати кисневу маску спершу собі — і лише потім дитині. Самотурбота — це та сама маска. Без неї навіть найвідданіша мама, спеціалістка чи подруга опиниться у вигоранні і байдужості до життя. Це не те, до чого ви прагнете, правда?