Посмішки. Квіти. Обійми. Подарунки. Привітання та компліменти. Фоном — «I see fire» Ed Sheeran. Так розпочалася презентація моєї книги.
Я її не хотіла, бо боялася. Боялася не впоратися із хвилюванням; говорити дуже швидко — як завжди, коли нервую; ляпнути дурість; і найбільше — розплакатися під час читання книги та не зуміти заспокоїтись.
Але у мене є dream team.
У мене є soulmate Даша, яка майже примусила мене влаштувати цей вечір, допомагала планувати, і я знала: якщо щось піде не так, Даша поруч. За цю думку я трималася, як за рожевого надувного фламінго в морі.
У мене є Іра-магічні-руки, яка за пару годин робить ніби візаж і укладку, а насправді показує мені, якою гарною я можу бути.
У мене є Една, яка спокійно прочитала сто тисяч повідомлень на тему «Мені нема чого одягти, всі кошти витратила на оренду локації, на нову сукню грошей немає, але джинси — не ок» і на раз-два-три зібрала мене на бал. Мені й на думку не спала думка про цей сарафан у контексті «листопад, холод, чоботи»!
У мене є Умочка і Вовчик — люди серця мого, з якими комфортно і не дуже тверезою, і помʼятою з потягу без макіяжу, і «Умочка, у нас є півгодини на зйомку для промо з книгами», і «Вова, до мене приїхав письмовий стіл, збери, будь ласка». Сто справ до та під час презентації вони зробили зі словами: «Заспокойся та йди готуйся». І навіть жодної сумки не дали мені нести.
І у мене є ви. Люди, які чекали виходу книги та робили попереднє замовлення, щоб прискорити процес. Люди, які захотіли прочитати книгу та купували її у подарунок. Люди, які приїхали у суботній вечір до мене на зустріч. Завдяки вам, вашій цікавості, увазі, теплу, посмішкам, підтримці я не тільки перестала нервувати і смикатися, а й по-справжньому кайфанула від вечора. Спасибі вам! Дякую кожному, хто приїхав — чи з Києва, чи з Дніпра, чи з Ізраїлю. Ви дякували мені за вечір та атмосферу, але, хороші мої, це вийшло завдяки кожному, хто був у залі. Повторимо, коли опублікую другу книгу?❤️