«Консультація психолога потрібна тим, у кого немає справжніх друзів» — досить поширене уявлення і один з моїх улюблених міфів про професію :) А й справді: що такого особливого відбувається на сесіях з психологом, навіщо він потрібен, якщо є близькі друзі, люблячий партнер або мудрі батьки? З ними можна говорити без обмежень в 50 хвилин, за зустріч не треба платити гроші, та й довіритися легше, ніж незнайомцям з дипломами про психологічну освіту.
Коли я чую про «я краще з подругою поговорю» або «мама мені дає поради безкоштовно», то припускаю, що людина має надійне оточення. І це класно! Проте психологічна консультація — це зв’язок іншого типу, а увага психолога дуже відрізняється від батьківської або дружньої. Чим саме? Психолог зазвичай:
1. Не дає оцінок, неупереджений щодо вас та вашого способу життя
Ці принципи формують етику всередині терапевтичних стосунків. Психолог з повагою ставиться до особистих кордонів клієнта, не засуджує, не соромить і не дає порад. Таке «нейтральне» ставлення допомагає клієнту нарощувати власну автономність, самостійність та відповідальність.
На відміну від психолога родичі або друзі не завжди можуть утриматися і не наполягати на власній точці зору. Вони зазвичай бажають для вас найкращого, але тільки ви знаєте, що таке «краще» для вас.
2. Небагатослівний
Психолог зазвичай говорить менше ніж клієнт. Він слухає уважно, дає достатньо часу і простору для того, щоб клієнт міг почути себе і спробувати побачити ситуацію з іншого боку. Він не говорить і не вирішує за клієнта, а дізнається, чого би тому хотілося, як він сам розуміє свої бажання. Небагатослівний психолог ніби запрошує клієнта до вільної течії думок, образів, асоціацій, які ніби не пов’язані з темою, але можуть стати підказкою до неї.
Друзі або родичі не завжди виявляють подібну витримку. Їм може бути важко витримувати страждання або сильні почуття близької людини і нічого не робити. Тому можуть завершувати думки за вас, перебивати, нав’язувати вирішення проблеми.
3. Емпатійний
Емпатія — це здатність уявити себе на місці іншої людини, розпізнати та назвати її почуття. Вона означає, що ми намагаємося сприйняти зсередини систему координат іншого та відчути його переживання. Людина, яка отримує емпатійну підтримку, відчуває, що її емоції та переживання мають право на існування. Емпатія дає необхідний досвід прийняття, в якому клієнт може наважитися ділитися найбільш болючими почуттями і не відчувати загрози бути присоромленим або відторгненим.
Друзі або родичі частіше прагнуть втішити, підбадьорити або поділитися власним досвідом. Але таким чином вони захищають себе від емоційного контакту з почуттями іншого, не готові їх розділяти та витримувати (і це нормально). Лорі Готтліб в своїй книжці «Maybe You Should Talk to Someone» так пише про це:
«Побути поруч з тобою та твоїм болем» — один з рідкісних видів життєвого досвіду, який люди отримують в захищеному просторі кабінету психотерапевта, але його вкрай складно відтворити за межами цієї кімнати.
4. Виявляє інтерес
50 хвилин зустрічі психолог зосереджений лише на вас. Він не забирає вашу увагу на себе ані словами, ані мімікою, ані жестами. Здатність формувати та утримувати інтерес до клієнта — важлива професійна якість психолога. Йому може стати нудно, але така реакція є важливою невербальною інформацією, яку надає клієнт, а психолог уважно аналізує.
Друзі або родичі не зовоб’язані цікавитися вами та вашим життям в кожен конкретний момент. Коли вам погано, у них можуть бути власні проблеми. Людина може слухати вас і кивати головою, перебуваючи при цьому десь глибоко у власних думках та переживаннях.
5. Чесний та обережний
Принцип «не зашкодити» діє і в стосунках клієнт-психолог. Психолог має бути обережним та дбайливим в тому, як він ставить запитання, як інтерпретує відповіді, щоб не відбулася ретравматизація. В той же час для терапевтичного процесу вкрай важлива емоційна чесність – без неї неможливо створити довірливі стосунки. Створювати баланс честності, щоб вона не була ані штучною, ані відштовхуючою, є мистецтвом, якому навчаються психологи.
Друзі або родичі зазвичай обирають крайнощі: або намагаються захистити вас і заграють з надмірною делікатністю, або вивалюють все, що думають, не піклуючись про ваші почуття та можливість витримати «всю правду».
6. Уважний до деталей
Психологи кожного напрямку фокусуються на різних деталях. Наприклад, спеціалісти психоаналітичної школи використовують вільні асоціації, щоб дозволити вашому несвідомому проявитися крізь психологічні захисти, розглянути та інтерпретувати його. Представники КПТ тримають у фокусі уваги негативні переконання щодо себе та життя взагалі, гештальт-терапевти звертають увагу на тіло клієнта, помічають та посилюють його мікро-рухи, щоб він міг розпізнати та виразити свої емоції.
Друзі або родичі схильні дати пораду, яка бере початок з їхнього досвіду.
7. Терплячий
Інколи вирішення проблеми, з якою звертається клієнт, потребує багато часу. Психолог, звичайно, орієнтований на результат, але не штовхатиме вас до нього щосили. Він дає час — на слова і емоції, на пошук захисних механізмів та виявлення почуттів. Час, щоб навчитися діяти інакше. В певний момент ви усвідомите, що питання вичерпане, проблема вирішена, і до цього моменту психолог буде з вами стільки часу, скільки вам знадобиться.
Друзі або родичі, в свою чергу, навіть дуже люблячі, можуть втомлюватися від ваших переживань, особливо якщо ті повторюються і нагадують пластинку, яку заїло. Від втоми до роздратування короткий шлях, і підтримувати вас стає складніше, бо хочеться сказати щось типу «роби щось з цим, або, якщо не робиш, то не ний». Їх можна зрозуміти, і віднести свою «пластинку» до того, хто терпляче і уважно слухатиме її стільки, скільки треба.
Часто люди думають, що приходять на психотерапію за поясненням — чому завершилися стосунки або чому вони впали в депресію. Але насправді вони приходять за досвідом, за чимось унікальним, що виникає між двома людьми приблизно на годину кожного тижня.
Лорі Готтліб