Як відрізнити травму від драми

Час від часу я чую або читаю щось на кшталт: «Він на мене сильно накричав/я образилась/робота витягує всі сили/батьки змусили піти на юрфак замість художки/підставте своє >> тепер у мене психологічна травма».

Оскільки психотравма є одним із моїх професійних інтересів і предметом вивчення на програмі підготовки травматерапевтів, від таких заяв у мене починає смикатися око. Так само, як від слів «депресія», «токсичний», «інсайт», «газлайтинг», «абʼюз», «закрити гештальт», «когнітивний дисонанс» та інших, які потерпають від лінгвістичної інфляції. Це відбувається, коли ми недоречно використовуємо слово і його значення не відповідає контексту. Тож запрошую бажаючих підвищувати свою обізнаність.

В цьому дописі я спробувала пояснити, що таке психотравма, звідки ноги ростуть та позначила важливі моменти, які натякають на травмування. Окремо навела приклади того, що є не травмою, а, скоріше, драмою. Ми можемо болісно переживати і те, і інше, але давайте відрізняти травму від драми. 

Щоб зрозуміти феномен психотравми, маємо знати, як психіка сприймає, обробляє та зберігає досвід.

В здоровому варіанті все, що сприймають органи чуття, психіка сприймає, обробляє, розподіляє на категорії і розкладає по різних "контейнерах". Далі вони відправляються в довготривале сховище і зберігаються, поки хтось або щось не запросить інформацію. Тоді їх "піднімає" наша памʼять. АЛЕ. Якщо обсяг досвіду перебільшує можливості психіки, тоді він не може бути обробленим, категоризованим, розкладеним по контейнерам та відправленим на зберігання. Він буде зберігатися неадаптивно — як велика купа чогось, через що психіка постійно "перечіпається" і теж функціонує неадаптивно. Їй доводиться перебудовувати способи реагування, існування, функціонування — цю перебудову називають наслідками психотравми.

Таким чином, психотравма це не стільки подія, скільки те, як ми переживаємо, долаємо цей досвід зараз. Це шлейф болючого досвіду, якого ми зазнали колись, що тягнеться в сьогодення. Психіка витрачає багато ресурсу, щоб оминати цей досвід, ховати, охороняти, аби тільки не зустрічатися з ним, не взаємодіяти. І, як наслідок, людина може відзначати нестачу сил, щоб "просто жити життя", їй може бути важче ніж іншим розуміти себе, починати нове, будувати стосунки тощо. Також я часто зустрічаю в практиці скарги на постійне почуття сорому, низьку самооцінку, відчуття, що "зі мною щось не так", токсичну самокритику, невіру в свої сили, сильну занепокоєність думкою інших, нездатність будувати та утримувати особисті кордони. 

Отже, психотравма є (1) результатом неодаптивного збереження інформації. Ще визначення: (2) Це дисфункція системи страху (тривоги). Система страху не може вимкнутися після того, як минула загроза, що її активувала. Якщо цей механізм не полагодити, проблема стає хронічною і руйнівно впливає на всі аспекти життя: поведінковий, емоційний, тілесний, соматичне здоров'я (мова про комплексну травму). (3) Це специфічне ушкодження нервової системи внаслідок сильного стресу.

Через надмірну стимуляцію всіх органів чуття травмуюча подія настільки перевантажує звичні стратегії подолання, що вони "перегорають", руйнуються і внаслідок того виникає:

• інтенсивний страх,
• гостре відчуття безпорадності,
• відчуття втрати контролю.

Ці стани є нормальною реакцією психіки на ненормальні* події.

*надмірні, надзвичайні, загрозливого характеру, руйнівної сили

Приклади травмуючих подій:

• фізичне ушкодження, фізичне насильство, жорстоке ставлення. Або спостереження за цим, так звана "травма свідка",
• сексуалізоване насильство, домагання,
• ситуація сорому, ганьби, невизнання,
• небезпечні для життя стани, госпіталізація, оперативні втручання,
• повені, землетруси, пожежа, війна, теракти,
• втрата близької людини, розлучення, втрата соціального статусу, втрата майна,
• еміграція (навіть заплановано), досвід евакуації, положення біженця,
• булінг, бідність, неґлект, перебування у полоні (тривалий час людина там, де їй погано),
• вікарна травма, т.з. травма від співчуття (можуть зазнати ті, хто чуйно працює з постраждалими),
• будь-яка ситуація, де була загроза життю (ледь не втопилася; аварія; щось впало там, де людина пройшла).

Травма VS драма

Не всі неприємні події є психотравмою. Наприклад, психотравму не спричинюють*:

• розчарування, адже виникає в одному місці, скажімо, в професійній сфері, але ми можемо переміститися в інше місце, сферу стосунків або захоплення, де ми не розчаровані; розпочинається не раптово, а поступово,
• фрустрація через нездійснення бажань,
• болюча образа,
• тривала конфліктна напруга,
• невротичний конфлікт (і хочу, і не можу).

*мова про дорослих людей, які можуть і вміють собі допомагати, дитяча психіка не здатна на це так, як доросла.

"Неприємне" і "не витримую" — принципова відмінність драми від травми.

Важливо! Якщо після травмуючої події людина відчула безпеку, отримала достатньо підтримки, вистачило сил, щоб впоратися, вона повернеться до благополучного життя. А інколи може знадобитися допомога.

Травматерапія знаходить неадаптивно збережену інформацію, переробляє її, переводить в адаптивний формат і вкладає в психіку як такий, що вона може сприйняти і інтегрувати. Тоді у психіки більше немає завдання охороняти неадаптивно збережений досвід, оминати і компенсувати його, і ми можемо говорити про те, що психіка зцілилася від травми.

Якщо ви помітили у себе ознаки психологічного травмування, візьміть допомогу. Для тих, хто не має можливості сплачувати індивідуальну терапію, у терапевтів бувають пільгові місця за зниженою оплатою, а також можна взяти кілька безоплатних консультацій на лінії "Марш жінок", "Її підтримка" або інших. Травма ізолює, тому головне — не залишайтесь, будь ласка, з нею наодинці, подбайте про себе. Також корисними можуть бути книги:

1. Піт Волкер "Комплексний ПТСР: керівництво з відновлення від дитячої травми".
2. Аріель Шварц "Терапія кПТСР. Практичне керівництво".
3. Штефані Шталь "Твоїй внутрішній дитині потрібен дім. Як пропрацювати дитячі травми та позбутися страхів минулого".