В прямому ефірі з @lena_klochko_psy ми говорили про те, що таке психотравма і чим відрізняється від драми. Ефір збережений, якщо ви пропустили — запрошую послухати. І пропоную добірку ознак, проявів, стратегій поведінки, за якими може ховатися травматичний досвід. Сподіваюсь, це додасть бодай краплинку глибшого розуміння себе або своїх близьких, і стане підґрунтям для більш співчутливого ставлення до себе та інших.
9 стратегій поведінки, за якими ховається травма
"Я зроблю все для тебе"
Звичка зі шкіри пнутися, щоб зробити інших щасливими, навіть коли людині це незручно, поступки задля уникання конфліктів, пошук схвалення від інших, задоволення чиїхось потреб за рахунок зневаги до своїх власних. Це стратегія, яка працювала колись: якщо ті, хто поруч, задоволені, я можу відчути себе в безпеці і вірити, що від мене не відмовляться, не покинуть.
"Я ідеальний(а)"
"Ти перфекционіст(ка)" — не комплімент. Адже прагнення робити все ідеально, бути найкращим(ою) виникло в результаті надмірних вимог до людини, знецінення її досягнень і водночас сприйняття успіхів як норми. Люди будують ідеальний фасад, щоб довести іншим свою цінність, "хорошість", компенсувати глибоке відчуття недостатньості і уникнути болю критики і знецінення.
"Я рятую світ"
Якщо людина пережила несправедливість стосовно себе, почуття безпорадності та безсилля, то може присвятити своє життя постійній боротьбі за справедливість. В такий спосіб вона намагається зробити для інших те, чого так сильно потребувала для себе.
"Я роблю все сам(а)"
Людина нестиме важкі валізи вгору сходами вокзалу, але не попросить про допомогу. Вона будете "справлятись" зі стресом та емоційними гойдалками сама, але не зателефонує нікому, щоб поділитися. Зазвичай це повʼязано з відчуттям себе як тягаря або небажанням бути комусь чимось "зобов'язаним" — майндсет, який часто ґрунтується на режимі виживання.
"Я гіперпильний(а)"
Людина, якій притаманна гіперпильність, надмірно уважна до деталей навколо та настроїв інших людей. Вона намагається сканувати простір, "зчитувати" думки та настрій інших, передбачити всі можливі негативні події та придумати, як з ними обійтись. Вона часто думає як вирішити проблеми, які ще не виникли. Скоріш за все, в її досвіді було багато непередбачуваності і небезпеки, тому тепер вона постійно в стані готовності.
"Я постійно зайнятий(а)"
Надмірна завантаженість є способом відволікати себе від складних емоцій, спогадів або ситуацій. Людина настільки завантажує себе справами, що через виснаження вже не здатна тривожитися, боятися або горювати. В цьому також є вторинна вигода, оскільки постійна зайнятість може бути "легальним" виправданням для уникання неприємних справ, розмов, роботи над стосунками та ін.
"Я живу в фантазіях"
Люди, чия реальність була травматичною без можливості її змінити, інколи тікають від реальності. Вони можуть довго перебувати у мріях і фантазіях, створювати детальні і складні сценарії з програванням Ідеального Життя. Їм більше, ніж іншим, притаманно планування майбутнього, карт бажань, віра, що думки є матеріальними і все бажане неодмінно здійсниться чарівним чином.
"Я дуже добрий(а)"
Надто гнучкі особисті кордони, готовність допомогти за будь-яких обставин, безвідмовність - радше прояви не доброти, а травми. Тим, чиї фізичні чи психологічні кордони систематично порушували, важко зрозуміти, що є нормою і як позначити межу, де закінчуються вони і починаються інші, як з ними можна, а як не можна. Їм притаманно не довіряти своїм відчуттям і терпіти дискомфорт через страх сказати "Ні" і зустрітись з негативною (а інколи і небезпечною) реакцією на цю відмову.
"Я тримаю на відстані"
Якщо людина пережила кривду, зневагу, відторгнення, зраду від тих, хто мав би бути опорою та підтримкою, вона може ухвалити рішення більше нічого ні від кого не потребувати, щоб знову не переживати біль і розчарування. Вона зробить все, щоб плекати свою незалежність, уникатиме підтримки та допомоги через страх стати залежною, тож буде тримати людей на відстані і "вистрибувати" зі стосунків, щойно зʼявиться натяк на близькість.
Нагадування: блог не є і не може бути заміною психотерапії. Мої публікації мають освітній характер і не можуть бути застосовані до кожної окремої ситуації. В цьому просторі я вітаю критичне мислення і взаємоповагу.